Завод розпочав свою роботу в грудні 1932 року, як цех полуфабрикатів кондитерської фабрики ім. Рози Люксембург м. Одеси. Виробляв повидло, варення, джеми, комфітюри, фруктове пюре. Під час Великої Вітчизняної війни все обладнання заводу було вивезено до Румунії. 
В 1944 році після звільнення Кодими від окупантів колектив заводу на чолі з директором Левченко приступив до відбудови заводу. В 50-х роках директором заводу була призначена Журавльова Олена Степанівна. Під її керівництвом завод набув статусу самостійного підприємства, яке збільшило виробничі потужності за рахунок будівництва нового цеху, складів, під’їздної залізничної колії, крім того будувались об’єкти соціальної сфери: виріс робочий посьолок по вул. Чкалова, будинок на вул.Леніна, дитячий садок на сто місць (цілодобовий). В 60-х роках під керівництвом директора Сливінського Івана Федоровича виробництво продовжувалося розвиватися, колектив освоїв виробництво консервів “зелений горошок”, запустив сокові лінії по переробці винограду. Сформувалася сировинна зона заводу, в яку входили колгоспи Балтського, Кодимського, Чечельницького, Ананівського, Котовського, Піщанського районів. Розширювався асортимент продукції, в який входило більш ніж 60 найменувань консервів овочевих і фруктових, освоювались нові види тари, нові технології. Були побудовані і стали до ладу очисні споруди, які очищали стоки всієї інфраструктури Кодими, лікарні, військової частини, шкіл та інших підприємств та організацій. На новій території почалось будівництво томатного цеху. З 1972 року директором заводу був призначений Любінський Станіслав Євгенович, який з 1960 року працював головним інженером заводу. С.Є. Любінський з великим ентузіазмом продовжив діло своїх попередників. В 1972 році було закінчено будівництво томатного цеху, потужність якого складала 4 млн. умовних банок томатного соку, лінія томатної пасти “ЛАНТ-260” по переробці близько 300 тн томатів за добу, лінія фруктових соків ЛУ-3, потужністю 4 млн. умовних банок зі станцією асептичного зберігання соків ємкістю 700 т, розширялось виробництво консервів “зелений горошок”. Реконструкція ліній зеленого горошку “Комплекс” дозволила виробляти 6 млн. умовних банок зеленого горошку ( в 1983 році була вироблена рекордна кількість-300 тис. умовних банок за добу). |  | В 1981 році було закрито територію заводу по вул. Леніна, почалось будівництво фруктового цеху, складів по вул. Чкалова, цеху дитячого харчування потужністю 5 млн. умовних банок, які стали до ладу у 1985 році. В 1987 році потужність заводу досягла 30 млн. умовних банок, фактично виробництво досягло 25 млн. умовних банок. До асортименту входили овочеві натуральні консерви, томатні (соус томатний, томатний сік, томатна паста), закусочні консерви (маринади, салати), фруктові(повидло, соки, варення, джеми, соки концентровані, маринади фруктові, протерті та пюреподібні для дитячого харчування та ін. Чисельність робочих місць досягла 500 чоловік в сезон. В структуру підприємства входили: - овочевий цех-12 млн. умовних банок; - томатний цех-14 млн. умовних банок; - фруктовий цех дитячого харчування-5 млн. умовних банок; Жестебаночний цех по виготовленню ж/б для повидла випускав до 200 тис. банок на рік. Тарний цех виготовляв дерев’яну тару та гофротару для упаковки різних найменувань продукції – до 500 тис. одиниць. Склатарна ділянка – по обробці і зберіганню склотари. Автотранспортна дільниця – до 30 одиниць техніки. Механічний та електроцех – ремонт, наладка устаткування – до 80 чоловік. Фабрикатна дільниця – упаковка, зберігання продукції – 60 чоловік. Відділ постачзбуту – 20 чол. відвантажування продукції. Очисні споруди – очистка стічних вод. Продукція заводу користувалась попитом і за межами України: в Росії, Монголії, Німеччині, Прибалтиці. Три види : сік яблучний, варення черешневе, компот вишневий мали знак якості. Вироблялись дієтичні та діабетичні консерви в 1985 році. В Угорщині на міжнародній виставці завод був нагороджений медаллю за якість продукції. Розширювалась соціальна сфера введена в експлуатацію їдальня на 100 посадочних місць. В 1985 р. - гуртожиток на 100 місць, будувалось житло для робітників – 50 квартирний будинок по вул.Фрунзе, квартири по долевій участі одержали біля 20 сімей, будинок по вул. Тургенєва. Мрією Любінського було будівництво м’ясного цеху, реконструкція водоканалізаційних систем, будівництво модульного цеху зеленого горошку. На жаль, в 1993 р. його не стало. Слідуючі директори не зуміли утримати завод на потрібному рівні. Виробництво консервів знизилось до 200 тис. умовних банок на рік. З 1993 р. по 1998 р. директором був Огінський С.В. З 1998 р. по 2002р.-Костенко В.А. В 1997 році завод був приватизований і перетворений на акціонерне товариство “Кодимський консервний завод”. В 1996 році завод став банкрутом де-факто, в 2002 р. – де-юре і був проданий. |
