У центрі Кодими марить давниною двоповерховий особняк, який вважається найстарішою будівлею містечка. Відтоді, як у ньому було створено районний історико-краєзнавчий музей, інтерес до будівлі, яку в народі називають «палацом графа Розенфельда», значно зріс. От тільки жодному з краєзнавців віднайти бодай якийсь документ, який би стосувався історії самого палацу чи особи графа, поки що не вдавалося. Саме тому директор музею Зінаїда Василівна Севастянова звернулася до спеціального кореспондента "Одеських вістей", відомого письменника та історика Богдана Сунітського, з проханням з'ясувати, чи існував в реальності такий граф, і що це була за постать Найповніші відомості, зібрані за спогадами літніх кодимчан, віднаходимо в історичному нарисі Надії Борової «Кодима, 250», в якому ЦІЙ будівлі та її володарям присвячено невеличкий розділ «Помістя Розенфельдів». Незважаючи на те, що авторка посилається на спогади невістки графського садівника, а також доньок кухарки і покоївки, корисної інформації, яка допомогла б у пошукові, віднаходимо небагато. Окрім того, що графська родина займалася у Кодимі садівництвом і «тримала багато худоби», дізнаємося, що графи Розенфельди були «представниками дому Романових», щоправда, невідомо, на підставі яких даних авторка доходить такого висновку, а також, що господарі маєтку «виїжджали у світ до Петербурга, звідки були родом». Повідомляється також, що граф помер, прогулюючись доріжкою саду, і похований був у Петербурзі, звідки родом, а графиня загинула згодом від рук грабіжників під час подорожі до Петербурга. Про це графська покоївка Лідія Грабар нібито дізналася з газет.
На жаль, ні імен, ні дат смерті цих людей спогадувальники не наводять, проте з огляду на їх вік та обставини, неважко припустити, що події розгорталися напередодні революції. Усі спроби місцевих краєзнавців
віднайти бодай якісь документальні свідоцтва того, коли і ким було споруджену цю єдину в Кодимі, нехай і досить скромну, пам'ятку архітектури, або свідчення про перебування у Кодимі цих графів, ні до чого не призвели, хоча стверджується, що графи проживали тут упродовж тривалого часу. Тобто кодимська історія Розенфельдів стає ще одним яскравим прикладом нашого колективного національного безпам'ятства.
Передусім, звертаюся до видання «Труды подольскаго єпархіальнаго историко-статистическаго комитета» (вип.9, Кам'янець-Подільський, 1901), де в розділі «Кодима» статистики називають усіх місцевих аристократів, починаючи від польського князя Иосифа Любомирського, котрий в 1754 році виступив засновником містечка на місці хутора, до П.та І. Хоментовських, Варвари Замойської. Фінк-Финовицьких, Лю-бинської та Ришалів. Проте жодної згадки про графа Розенфельда. Не вдовольнившись цим, я звернувся до Одеського облархіву, де мені надали змогу ознайомитися з усім історичним матеріалом, який мається по Кодимі, але й там жодного слова про таємничого графа. Якщо тільки володар цієї садиби справді був графом і справді мав прізвище Розенфельд.
Аристократи з графськими титулами в жодній імперії не залишалися непоміченими. Всі вони були, як - то кажуть, на державному облікові, а також на облікові у геральдичній комісії. Саме тому я уважно вивчаю «Списки титулованнымь родамь и лицамь Российской имперіи». видання Департаменту геральдії Правлячого сенату (Санкт-Петербург, 1892). Вже де-де, а в цьому виданні граф, що родом з Петербурга і там мешкав, мав бути зазначеним. Проте ні серед графів, ні серед князів та баронів людини з прізвищем Розенфельд не віднаходжу. Така ж невдача чекає на мене і під час ознайомлення з книгою (надалі подаю назви в сучасній орфографії): «Титулованные роды Российской империи. Опыт подробного перечисления всех титулованных российских дворянских фамилий, с указанием происхождения каждой фамилии, а также времени получения титула и утверждения в нем» (СПб, 1910). |  | Чи міг столичний аристократ, граф з дому Романових, виявитися поза цим переліком? Практично це неможливо. Але ж факт: Розенфельдів тут нема! Наполегливо вдаюся до вивчення ще кількох авторитетних видань: «Список пожалований графского и княжеского Российской империи достоинств за время от Петра Великого по 1881 г.» (СПб, 1889); «Списки лицам, высочайше пожалованным дипломами с гербами на дворянское достоинство Всероссийской империи и Царства Польского» (СПб, 1911), сподіваючись на те, що раптом наш граф отримував свій титул у Польщі. Про всяк випадок уважно вивчаю перший випуск (Петроград, 1915) «Русского некрополя в чужих краях. Париж и его окрестности» та «Малорусский гербовник» В. Лукомського і В. Модзалевського, в якому засвідчено і мій родовий герб Сушинських, але Розенфельдів там нема. Так само уважно досліджую «Историю родов русского дворянства», в якій є розділи, що стосуються графів Пруського королівства, французького та. шведського походжень, а також графів Римської імперії. Природно, що не обійшов я увагою «Гербів рицарства польського» Бартоша Папроцького; «Короткий очерк о Бессарабском дворянстве, 1812- 1912», «Альманах о современных русских государственных деятелях»(СПб, 1897), «Русские родословные книги», 1873 та 1896 років видань; «Дворянские роды, вынесенные в общий гербовник российской империи» (СПб, 1890), «Река времени. Русский провинциальный некрополь» (М, 1996), якому йдеться про аристократів, похованих поза Петербургом та Москвою; «Генеалогические сведения о русских родах, происшедших от внебрачных союзов» (СПб, 2003) та десятки інших подібних видань. 1, зверніть увагу, ніде жодної згадки про графа з прізвищем Розенфельд не існує!
Натрапив я на прізвище Розенфельдів лише в третьому томі «Петербургского некрополя» (СПб, 1912). Зокрема, віднаходжу там Розенфельда Максиміліана-Юлія (нар. в Аренсбурзі, в 1869-му. а номер у березні 1897-го; ні титулу, ні роду занять не зазначено); Розенфельда Миколу Володимировича (р. н. невід. - пом. у 1900-му, і жодних відомостей); Федора Андрійовича, який помер 1904 року і похований у Москві на цвинтарі Новодевічого монастиря. Нарешті могилу артиста імператорських театрів Осипа Львовича Розенфельда можемо віднайти на католицькому цвинтарі Василівського острова на Виборзькій стороні Петербурга.
Але у зв'язку з кодимським особняком Розенфельдів по справжньому мене зацікавив лише чоловік на ім'я Микола фон Розенфельд-Фрейберг, який народився 24 серпня 1824-го (або 1826 року, так зазначено у некрополі), а помер у листопаді 1907 року і похований на Смоленському євангелійному цвинтарі. Ніяких інших відомостей там не подається.
Чому привернула увагу саме ця постать? Пояснюю. По-перше, тільки Микола фон Розенфельд-Фрейберг мас приставку «фон», яка беззаперечно свідчить про його дворянське походження. Навряд чи він володів титулом графа, князя чи барона, бо тоді це було б засвідчено в одному з оглянутих мною довідників, але що був дворянином і що дворянство це - західноєвропейського, швидше за все, германського походження, то це безсумнівно. Більш-менш відповідає історичним реаліям і дата його смерті - листопад 1907 року, а місце його поховання свідчить, що він був протестантом, тобто, знову ж таки, походив з Німеччини або Прибалтики. Гадаю, що саме на цій постаті ми й маємо всі підстави зупинитися, не відмовляючись при цьому від другого етану досліджень, уже пов'язаних із, Миколою фон Розеифельдом-Фрейбсргом та з походженням самої будівлі. Тобто, журналістське розслідування триває.
Богдан Сушинський, спецкор " Одеських вістей" |
