Екологи і краєзнавці північних районів Одещини вже давно б’ють на сполох: гине одна з найромантичніших, найзагадковіших і найбільш «історичних» з-поміж усіх інших малих – річка Кодима, яка тихоплинно протікає Кодимським, Балтським та Любашівським районами. Подаємо роздуми з цього приводу нашого спеціального кореспондента.
...Бо й справді, ця річка посідає якесь особливе місце і в історії краю, і в історії України. У наші дні – вже геть обміліла і майже відмираюча, вона загрожує забрати з собою у небуття значний пласт й української козацької історії, й історії Єдисанської орди, а відтак – історії Кримського ханства і, звичайно ж, Османської імперії. Адже саме тут, на так званому Кодимському порубіжжі, зароджувалися перші ватаги козаків, що діяли паралельно з першими ватагами подніпровського козацтва; саме по річці Кодимі пролягав кордон між володіннями Єдисанської орди й українськими землями; між Османською імперією і Річчю Посполитою. Зараз уже мало хто з моїх земляків пам’ятає, що впродовж кількох віків, аж майже до кінця ХІХ століття, вся територія, від сучасної Одеси до правобережжя річки Кодими, називалася “Ханською Україною”.
Не хочеться обтяжувати цю екологічну статтю зайвими історичними екскурсами, але нагадаю, що це на Кодимі розгорялися дві російсько-турецькі війни; тут відбувалася славетна битва українського козацтва під проводом Семена Палія з загонами Буджацької татарської орди; тут були засновані містечка Кодима, Балта, десятки великих і малих сіл; при цьому, як ви вже помітили, одному з міст річка Кодима навіть подарувала свою назву.
Ясна річ, історія річки Кодими – це окрема тема, і не лише для статті. Але, говорячи про суто екологічні проблеми відмираючої річки, я навмисне акцентував увагу і на її історії, аби наголосити, що загибель її може стати не лише екологічною, але, до певної міри, й історичною втратою. Як людина, яка впродовж багатьох років займається дослідженням “історичної хроніки” цієї річки, я взагалі пропоную проголосити Кодиму історико-екологічно заповідною річкою.
Першоджерела Кодими проглядаються на північно-західних околицях міста Кодими поміж пагорбами південно-західної частини Подільської височини. Проте самі жителі містечка Кодими вважають реальним витоком річки невеличке озерце (чи ставочок), розташоване в самому центрі їх населеного пункту, поблизу мосту, який з’єднує старовинну частину цього райцентру, й досі звану “Містечком”, – з Новим Містом.
Виток будь-якої річки – це завжди своєрідне таїнство природи. Витоки віддавна приваблюють людей, їх наділяють магічними властивостями; на витоках багатьох рік і річок ставлять церкви, каплиці, пам’ятні хрести та інші знаки. Але поїдьте до Кодими і подивіться до чого кодимчани довели свій (нехай навіть умовний) виток річки Кодими. Перед вами буде сморідне болото, настільки засмічене всілякими побутовими та промисловими відходами, що на нього просто болісно дивитися. І стає соромно, що тисячі людей, які живуть на берегах цієї річечки, які щодня проходять повз це озерце, ставляться до їх стану, їх існування з такою байдужістю.
В Кодимі з року на рік відзначають День міста, сюди запрошують десятки поважних гостей з сусідніх міст, на все це витрачаються чималі суми грошей. Але й досі міській та районній владі так і не спало на думку прочистити це озерце, облагородити витоки Кодими, створити санітарні зони навколо першоджерел річки. І чому на все це безладдя спокійно дивиться санітарно-епідеміологічна служба краю? А гляньте-но, в якому жахливому стані виявився ставок, розташований поблизу кодимського залізничного вокзалу. Та й увесь ланцюг розташованих там ставків торгівці з прилеглого до їх берегів кодимського “толчка” поступово перетворюють на один величезний смітник.
|  | Ця річка вже пережила кілька нападів екологічного божевілля людей, які оселилися на її берегах. Перше проглядається ще за часів будівництва залізничної колії Одеса – Київ, коли, замість того, щоб звести належний міст над річкою, а течію її взяти в кам’яні береги, Кодиму просто загнали в землю. І тепер усе містечко потерпає від надзвичайно високих грунтових вод. Друге нашестя сталося під час акції “спрямляння русел малих річок”, що тривала в 60-70 роки минулого століття, за радянської влади. В ході її було розорано тисячі річищ та прилеглих до річок долин і крутосхилів. Мета, на перший погляд, була благородною: створити для кожної річки штучні русла, випрямити їх, і в такий спосіб “відвоювати” у річок тисячі гектарів землі, на яких можна було б сіяти кукурудзу та інші культури. До чого це призвело – ми знаємо: пішли зливи, весь родючий грунт з долин та крутосхилів знесло, а самі річки здебільшого пішли під землю. Навіть за офіційними даними, внаслідок цього “кремлівського божевілля” в Україні загинуло близько 5 тисяч малих річок. Однією з жертв такого технократичного нашестя стала й Кодима.
І нарешті, наше сьогоденне бездумне ставлення до річки. Подивіться на що вона перетворилася, скажімо, в Балті, де теж протікає повз ринок та повз автовокзал. Це вже не річечка, а якась помийна канава. А місцева влада вдає, що нібито нічого не відбувається. Переймаючись проблемою річки, я спеціально вів розмову про її долю з мерами Кодими і Балти, з керівниками Кодимського і Балтського районів.
– Так, – запевняє мене Кодимський міський голова Алла Ларійчук, – ми теж стурбовані станом річки. Зараз уже розроблено кошторисну документацію на її очищення та впорядкування в межах нашого міста. Звичайно, кошти це немалі; про те, щоб обійтися скромними можливостями нашого міського бюджету – не може бути й мови. Отож будемо звертатися до облради та облдержадміністрації, до районної влади та, мабуть, і до місцевих меценатів, адже справа це спільна, а спокійно дивитися на те, як гине річка і в якому вона стані перебуває зараз, – уже не можна.
Ця розмова відбувалася під час святкування недавнього Дня міста, на яке до Кодими прибув і мер Балти Іван Барбаш. Я нагадав йому, що вже розпочинається очищення річки Журавки в Ширяївському районі, кількох річечок між Дністром і Дунаєм, і запропонував об’єднати зусилля двох міст, двох районів для порятунку Кодими. Про це ж я мав розмову з головою Кодимської райради Святославом Огінським і з керівниками Балтського району. Так само слід приєднатися до даної акції і керівникам Любашівського району. Я б навіть радив би цим керівникам зібратися і створити координаційну раду (чи називайте її як хочете) басейну річки Кодими, яка б справді стала “радою порятунку” цієї славної української річки.
Богдан СУШИНСЬКИЙ, спецкор «Одеських вістей»
. 09.10.2007 Одеські вісті |
