На території міста Кодими є 3 пам’ятники полеглим воїнам.  В центрі міста височить меморіал, споруджений кодимчанам, загиблим у роки Великої Вітчизняної війни. На цьому місці колись був міський парк. Незабаром розширилась площа і тут же одяглась в бетон. Над спорудженням меморіалу працював колектив міжколгоспбуду – бригада мулярів Федора Плохотнюка, теслярів Степана Кравця, ними керували виконроб М. П. Басько та головний інженер В. С. Свінціцький. Поспішали, щоб встигнути до визначної дати – 30-річчя Великої Перемоги. Будівництво меморіалу оголосили народною будовою. На спеціальний рахунок перераховували кошти підприємства і колгоспи району. Меморіал „оживав” на очах у височінь піднялися 2 пілони, що символізують початок і кінець війни. На пілонах – барельєфи солдата і партизана. Вздовж доріжки до вічного вогню – плити з прізвищами загиблих героїв в обрамлені ялинок. Біля меморіалу у скорботі схилилася плакуча верба. А 9 травня 1975 року в урочистій обстановці відбулося відкриття меморіалу. У супроводі ескорту мотоциклістів під’їхала колона автомашин, на яких учасники автопробігу Одеса-Кодима доставили від пам’ятника Невідомому матросові Вічний вогонь. Новозбудована площа одержала назву Перемоги. |  | Братська могила що на площі Гусєва, має теж свою історію. Тут зібрані різні тимчасові поховання часів війни, в основному часів звільнення міста - з території районної лікарні, яка на час звільнення кодимщини була військовим шпиталем, з поховання з саду військкомату, з невідомих могил знайдених слідопитами післявоєнний час, з двох братських могил з парку біля Будинку Культури (зараз там площа).. 
У дні звільнення Кодимщини загинуло 926 осіб, з них – 736 невідомі. Серед них представники майже всіх націй СРСР - українці гв. ст. лейтенант В.П. Жадан (кавалер трьох орденів, помер від ран в евакогоспіталі у Кодимі), рядовий С.П. Калина, росіяни гвардії капітан М.М. Клещов, гв. ст. лейтенант В.П. Надєїн, білоруси В.З. Морщев, К.Ф. Мацюк, азербайджанець Х.Х. Хаджиєв, татарин Ф.С. Худяков, мордвин Л.Леонідцев, молдовани А.Ф. Моцак, А.Мунтян, П.М. Горобець, Х. Ходиков, узбек А.Ірлатов, башкир Шивертинов та інші. Всі вони захороненні в братській могилі на пл.Гусєва. Серед загиблих і партизани, замучені, а потім розстріляні і для наведення жаху на інших повішені на стовпах на пл. Г.Пашкевич. Серед них командир партизанського підпілля В.В.Кривенцов, зброяр О.О.Гусєв, підпільник-офіцер Я.М.Бєлінський, батько 12 дітей, мужній патріот 69 років І.С.Плохотнюк. Підпільниця, мати грудного малюка, Г.І.Пашкевич була повішена на пероні станції на водозабірній трубі. Тіла висіли кілька днів, і лише вночі партизани зняли їх і поховали на старому кладовищі, потім останки переносили до військкомату, пізніше (десь в 50-х) в загальну могилу в парку біля Будинку Культури, а в 1975 р. – коли будували площу Перемоги на пл.Гусєва, було перенесено і монумент. (за метеріалами О.Скокова) |
