253-й рік свого існування відзначило славне подільське містечко Кодима, яке було засноване польським князем Юзефом Любомирським на українсько-татарському порубіжжі, що віддавна утвердилося по річці Кодимі. На День міста, який припадає на 27 вересня, сюди прибули делегації від сусідніх містечок: Балти, Піщаної, Котовська. А провідним заходом цього свята стало відкриття районного історико-краєзнавчого музею, в якому взяли участь: завідувачка сектору мистецтв управління культури і туризму облдержадміністрації Олена Олійник; голова Кодимської райдержадміністрації Володимир Погорілий, голова Кодимської райради Святослав Огінський, Кодимський міський голова Алла Ларійчук.
Навіть далеко не всі шанувальники давнини знають, що перші ватаги українських козаків зароджувалися саме тут, у межиріччі Кодими і Савранки, Дністра і Південного Бугу. І якщо першу писемну згадку про козаків, які гуртувалися на Дніпрі, в районі Черкас, ми віднаходимо в “Уставній грамоті” Великого князя Литовського Олександра І, датованій 1499 роком, то в “Хроніці” польського історика М. Бельського мовиться про те, що, коли в 1489 році військо князя Яна Альбрехта, сина польського короля Казимира ІV, виступило проти кримської орди, яка вдерлася в Південне Поділля, то в авангарді поляків перебував загін українських козаків. Тобто писемні відомості про козаків в районі Кодимського порубіжжя виявляються давнішими за відомості про козаків подніпровських, запорізьких.
Саме про це я згадував, коли брав участь у відкритті районного краєзнавчого музею, під який місцева влада відвела цікаву архітектурну пам’ятку – палац графа Розенфельда, що має і свою власну, ще не досліджену історію. Директорові цього музею, педагогові за освітою, Зінаїді Севастьяновій вдалося згуртувати навколо себе людей, залюблених у свій край, його історію, в пам’ятки старовини. І це вони допомогли віднайти старовинні меблі, що колись належали графській родині та родинам навколишніх поміщиків; оформити чудові експозиції, присвячені місцевим народним майстрам і ремеслам, а також “часам мамонтів” і Трипільської культури, козацтва і Великої Вітчизняної війни.
До речі, цікаво відзначити, що сам ритуал відкриття музею супроводжувався презентацією кожної окремої експозиції, причому екскурсійна розповідь Зінаїди Севастьянової супроводжувалася фольклорно-театралізованими дійствами місцевих самодіяльних акторів. Відвідувачі музею навіть мали змогу спостерігати за тим, як кодимчани прядуть льон і як працюють на ткацькім верстаті, а в одному із залів організатори музею спорудили справжню фронтову землянку. Не обійшлося і без бальних танців юних аристократів у танцювальній залі палацу, під музику старовинного фортепіано.
|  | Свого часу, в роки Визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького, Кодимщина входила до складу Чечельницького адміністративного козацького полку Гетьманату. Ця історія ще чекає на своїх дослідників, яким дуже допомагатиме і нинішня козацька експозиція. Тож, даруючи Кодимському історико-краєзнавчому музеєві створену мною “Всесвітню козацьку енциклопедію” (яка нещодавно вийшла друком в Одесі), я на титульному листі написав: “Поява Кодимського музею – ще одне переконливе свідчення того, що Кодима все впевненіше набуває всіх ознак духовного та історико-культурного центру Південно-Західного Поділля. Нехай же ваш музей назавжди залишиться уособленням минувшини українського народу і його невмирущої вічності”.
Того ж дня козацька експозиція поповнилася і ще одним експонатом – портретом Б. Хмельницького роботи місцевого художника Петра Козловського. З успіхом пройшов в рамках дня міста і міжрайонний поетичний фестиваль, організатором якого стала кодимська поетеса, член Національної спілки письменників України Наталія Палашевська, і в якому взяли участь літератори з Кодимського та Котовського районів, а також поетеса з Вінничини.
Виступаючи на мітингу з нагоди дня міста, Кодимський міський голова Алла Ларійчук справедливо наголошувала на тому, що з кожним роком Кодима стає все ошатнішою: одягаються в асфальт і в ажурову плитку дороги та тротуари міста; розв’язується проблема сміття і побутових відходів, для яких місто закупило низку спеціальних контейнерів; відремонтоване центральне відділення районної лікарні; налагоджується водопостачання, вживаються заходи по газифікації...
Здавалося б, буденні цифри і факти, але за ними – щоденне життя віддаленого провінційного містечка, за ними – долі багатьох тисяч місцевих жителів, їх соціальна та економічна захищеність. Тому щонайменше зрушення в будь-якій галузі – для Кодими справжня подія. Тут дбають про майбутнє свого містечка, не забуваючи про вивчення й осмислення його історії. І про це свідчить не лише поява в Кодимі свого краєзнавчого музею, але й краєзнавчий рух, що націлений на написання історії кожного села, а завдяки цьому – й історії всього Кодимського району. Тут давно і добре засвоїли, що до непізнаного майбутнього шлях пролягає через пізнання минулого.
Тож із 253-ю річницею вашого міста, шановні, залюблені в свій край кодимчани!
Богдан СУШИНСЬКИЙ, спецкор «Одеських вістей» .::: 04.10.2007 Одеські вісті |
